Юридична фірма Asters продовжує працювати, а волонтерська команда Asters — допомагати армії та цивільним під час війни. Фірма виділила бюджет на волонтерські ініціативи у розмірі 500 тис. євро та структурувала свою підтримку за чотирма напрямками:
Продукти харчування та гуманітарна допомога (армії, ТРО, цивільним): пошук фінансування, логістика, робота з організаціями Допомога армії та ТРО: закупка тепловізорів, бронежилетів та іншої амуніції та військового обладнання Медицина: пошук та купівля ліків та медичного обладнання, логістика доставки, допомога мед закладам Підтримка біженців та внутрішніх переселенців: транспортування/евакуація по території України, тимчасове поселення, допомога у перетині кордону, контакти/інформаційна підтримка біженців за кордоном
Щоб показати внутрішню кухню цієї нелегкої волонтерської роботи та зрозуміти, що рухає людьми не лише продовжувати свою професійну діяльність, а й присвячувати власний час благородній справі, ми поспілкувалися з юристами-волонтерами з команди Asters. Про це розповідали: Ярослав Петров, партнер Asters, Роман Степаненко, партнер Asters, Вікторія Подворчанська, радниця Asters, Антон Сінцов, радник Asters, Анастасія Пожар, молодший юрист Asters.
— Чим займаєтесь? Як допомагаєте ЗСУ та ТрО?
Анастасія Пожар: За 2 місяці війни ми усвідомили, що для перемоги кожен повинен змагатися на тому фронті, де має належну компетенцію. Тож сьогодні волонтер — це не тільки той, хто допомагає ЗСУ чи ТРО. Це — кожен, хто витрачає бодай дрібку часу аби бути корисним людям, які цього потребують. Зараз ми бачимо як усі навколо згуртувалися разом і допомагають Україні.
З перших днів війни в Asters було створено волонтерські групи у чотирьох напрямках. У той час, коли наші колеги були зайняті пошуком амуніції, ліків, а також розробкою логістики з їх доставки, ми робили все можливе аби допомогти їх сім’ям / родинам клієнтів, які були вимушені залишити свої домівки, з переїздом та пошуком розміщення у разі необхідності.
За ці дні ми стали психологами, спеціалістами з міграції, і навіть трохи логістами і ріелторами.
Оскільки кожна ситуація унікальна, складно визначити і розповісти про чіткий механізм нашої роботи. Скажемо так: ми надаємо найрізноманітніші «пакети послуг». До нас звертаються із запитами про необхідність знайти транспорт аби дістатися до відповідного місця, про пошук житла як на території України (оплато/безоплатно), так і за кордоном (переважно безоплатно), про належне оформлення документів за кордоном. Уже маємо навіть питання, пов’язані із складнощами повернення до України (це стосується осіб, які виїхали без закордонного паспорту). Дуже часто ці питання комплексні і термінові, а люди знаходяться у країнах з різними часовими поясами. Тому ми спілкуємося з усіма незалежно від часу доби і відкриті до будь-яких звернень 24/7. За ці дні ми стали психологами, спеціалістами з міграції, і навіть трохи логістами і ріелторами.
>Ярослав Петров: З самого початку повномасштабного вторгнення я контактував із великою кількістю клієнтів та колег із інших країн. Я звертався до них із запитами про донати для ЗСУ, надсилання гуманітарної допомоги, а також щодо можливостей із розселенням наших колег, їх близьких та навіть наших клієнтів за кордоном. Багато іноземних колег висловили бажання допомогти із житлом. Вони приймали в гості до себе або допомагали із пошуком вільного житла.
Додатково до роботи в рамках волонтерської групи в рамках Asters, я координую гуманітарну ініціативу «Підтримка бізнесу» в рамках Львівської обласної військової адміністрації (ЛОВА). До цієї групу входять представники бізнесу з різних напрямків і ми опрацьовуємо нагальні запити від ЛОВА. Завдяки великій кількості контактів за кордоном, у мене є можливість розповсюджувати ці запити серед клієнтів та юристів у інших країнах. Дуже приємно, що багато колег за кордоном відгукуються і допомагають.
Приємно, що багато колег за кордоном відгукуються і допомагають.
Окрім роботи із контактами, була можливість допомогти на складах із гуманітарної допомогою, де ми робили продуктові набори для людей, які цього потребують найбільше.
Роман Степаненко: З перших днів війни ми почали активно допомагати ЗСУ, ТрО, медичним установам та благодійним фондам. Спочатку реагували на всі запити та шукали можливість їх опрацювати. Згодом наша діяльність розподілилась на окремі напрямки.
Ми почали обробляти запити закупівлі та доставки воєнної амуніції для найближчого кола знайомих та рідних, але за лічені дні коло значно розширилось. Питання необхідної амуніції потребувало без перебільшення найоперативнішого вирішення. При цьому усвідомлення викликів, які стояли (і продовжують бути актуальними) перед всіма волонтерами, задіяними у цій сфері, приходило вже в процесі роботи.
По-перше, важливо було оптимізувати запити та протестувати їх на предмет критично необхідного проти лише «бажаного» (з чим можна зачекати або взагалі відмовитись). По-друге, справжнім випробуванням була і лишається ідентифікація товару за якісними характеристиками. У ході роботи ми зрозуміли, що для різних умов використання та для виконання різних задач характеристики того самого найменування товару можуть відрізнятись кардинально. По-третє, ключовим для нас стало питання логістики. Товари прийнятної якості та відповідних характеристик доводилось завозити з-за кордону. Це викликало велику кількість питань митного оформлення, доставки до країни, де відбуваються воєнні дії, та внутрішньої логістики в Україні.
Справжнім випробуванням була і лишається ідентифікація товару за якісними характеристиками
В якомусь сенсі нам пощастило оперативно знайти колег як в Україні, так і за кордоном, які опікувались подібною проблематикою. Це допомогло вирішити питання логістики. На сьогодні ми здійснили оперативні поставки для потреб ЗСУ (включаючи добровольчі батальйони) та підрозділів територіальної оборони від постачальників з Італії, Угорщини, Туреччини, Великої Британії, Польщі, Литви, Румунії та Німеччини. Крім того, в роботі зараз маємо поставки з Франції та Сполучених Штатів Америки. Колективними зусиллями ми виконали запити щодо постачання особистого бронезахисту (бронежилети, броньовані пластини), одягу та захисних наколінників, налокітників та іншого подібного захисту, розвантажувачів різних видів, тепловізорів тощо. Частково або повністю були закриті потреби більше десяти підрозділів.
Вікторія Подворчанська: Щоб забезпечити ліками та засобами першої необхідності тих, хто потребує такої допомоги, ми залучили свою базу контактів серед фармацевтичних компаній. Також зверталися до юридичних фірм за кордоном для пошуку ліків, необхідних як на централізованому державному рівні, так і на рівні більш дрібних поставок благодійним організаціям. Фармацевтичні компанії, присутні на українському ринку, активно беруть участь у численних гуманітарних ініціативах. Ми тим більш цінуємо те, що багато наших фармацевтичних клієнтів також відгукнувся на запит, надаючи допомогу тим, хто її потребує.
Використовуючи власний бюджет фірми, ми змогли закупити кровоспинні препарати для потреб українських військових
Використовуючи контакти з благодійними організаціями та фармацевтичними компаніями, нам вдалось знайти та направити за призначенням певний обсяг необхідних ліків, засобів першої необхідності. Вдалося навіть доставити деяку побутову техніку для лікарень — пральні машинки, холодильники. Також, використовуючи власний бюджет фірми, ми змогли закупити кровоспинні препарати для потреб українських військових.
Антон Сінцов: Ми допомагали рідним та знайомим з переміщенням у більш безпечні регіони України та за кордон. Зокрема опрацьовували безпечні маршрути, комунікували з готелями, санаторіями, місцевими жителями щодо тимчасового та тривалого розміщення. Так у нас з’явилась база контактів людей, які були готові надати житло. Цю базу ми постійно оновлювали та використовували для надання допомоги нашим колегам, клієнтам та їх близьким.
— Чи був у когось із вас попередній досвід волонтерської роботи?
Анастасія Пожар: Я розпочала волонтерську діяльність у 2014-му. Тоді я була президентом учнівського самоврядування Солом‘янського району м. Києва, а мій тато відстоював цілісність нашої держави на території проведення АТО і мирне небо для своєї доньки і усіх дітей України. Я пам’ятаю мої емоції: страх і злість. Вкрай необхідно було відволіктися. Тоді й виникла ідея з благодійним проєктом «Метелики надії» для українських військових. Я хвилювалася, коли представляла його іншим, бо війна — це чутливе питання. До того ж раніше шкільне самоврядування розробляло лише благодійні проєкти для дітей. Тому коли президенти шкіл усього району підтримали мою ініціативу, я була безмежно рада. Ще більшу радість і гордість за усіх причетних я відчула, коли військові прислали слова подяки.
Антон Сінцов : У багатьох з нас був незначний досвід волонтерської роботи. Але у поточних реаліях досвід або його відсутність не заважає активно допомагати тим, хто цього потребує. Ти з головою занурюєшся у пошук, придбання, постачання необхідних товарів, щоб допомогти нашим хлопцям та дівчатам із ЗСУ та ТрО захищати країну.
— Яка ваша особиста мотивація? Що змушує не здаватися та робити добрі справи?
Вікторія Подворчанська: Для нас основна мотивація рухатися вперед — це перемога України та мирне майбутнє для наших дітей. Кожен українець на своєму рівні може це наблизити. Волонтерство не має обмежень. Наприклад, мама Антона Сінцова, у свої 80+ років передавала місцевим ТРО їжу та селила у себе людей, які чудом виїздили з на той час окупованої Бучі. Головне — не бути байдужим та допомагати тим, чим можете: фінансово, волонтерством, вступом до лав ЗСУ, ТрО. Робота продовжується, ми не збавляємо темпу, оскільки очевидним пріоритетом залишається консолідація зусиль на нашій перемозі й виконанні завдань, які її наближують.
Анастасія Пожар: На війні немає чужих і своїх українців. Є люди, яким необхідна підтримка і допомога, і є ті, хто може і хоче її надати. Однак ми не будемо приховувати, що теж маємо корисливі мотиви. Під впливом останніх подій у кожного зародився величезний згусток енергії, який, якщо його не виплескувати, може, як кажуть психологи, вилитися у справжню депресію. Ми вирішили спрямувати нашу енергію в позитивне русло, а коли побачили перші повідомлення про те, що наші колеги та клієнти знаходяться у безпеці завдяки нам, вже просто не могли зупинитися.
— Яка історія вас вразила?
Ярослав Петров: мене вразила ситуація, коли партнер великої польської юридичної фірми у Варшаві на перший мій запит зірвався і поїхав на авто до кордону із України зустрічати мою родину, яка їхала на евакуаційному потязі. Він швидко дістався вокзалу, а моя сім’я ще була в дорозі, тому що перетин кордону замість 3-4 годин тривав майже 24 години. Нажаль він мав повернутись вночі до дому, тому що не було зрозуміло на той момент скільки їх чекати.
>Анастасія Пожар: Майже кожен, хто звертається до нас по допомогу, ділиться своєю історією. Але зараз хочеться згадати не те, з якими проблемами до нас звертаються, а позитивний досвід, який ми отримали, допомагаючи іншим.
З перших днів фірми-партнери за кордоном не лише зверталися зі словами співчуття, але й надавали контакти колег, які готові прихистити українців. Тоді ми і уявити не могли, які відкриті серця мають ці люди. Ось один із прикладів. Дружина та двоє маленьких діток нашого колеги терміново шукали прихистку. Молода жінка без знання мови та підтримки чоловіка опинилася в Польщі. На той час всі наші контакти в Польщі вже надавали житло і найкращим варіантом було зв’язатися з іншою країною. За день ми вирішили проблему з житлом у Словаччині, однак залишалося питання логістики. Подорожувати поїздом з малечею та валізою видавалося майже неможливою задачею. Тоді наш клієнт, який допоміг з житлом запропонував забрати родину самостійно. 1200 км в обидва боки у власний вихідний. При цьому він потурбувався і знайшов крісла для дітей. Кажуть, друзі пізнаються в біді. Мабуть, ми б ніколи не дізналися, наскільки багато друзів маємо, якби не війна.
Від редакції: Захист України — спільна справа для всіх громадян. Ми переконані, що кожен, хто щось робить на користь української Перемоги — на передовій чи в тилу, — по-своєму борець за незалежність України. Ми поважаємо кожну працю, яка наближає Україну до Перемоги. Ми будемо вдячні нашим читачам за інформацію про правників, чий приклад гідний наслідування, для висвітлення їх роботи в проєкті «Юристи і війна».
